Творчість наших читачів

Воїнам – односельчанам, які не

                                                                              повернулися з кривавих боїв у 

                                                                        село Яснопільщину в роки

                                                                         Великої Вітчизняної війни

                                                                            присвячується…

В центрі села, у тихім парку, біля обеліску,

Стоять в зажурі два каштани й три берізки.

Як символ вічної любові,

До тих, хто не вернувсь із поля бою.

Щороку, рано навесні,

Приходять до меморіалу,

Несуть любов і шану

Полеглим воїнам-односельчанам,

Кладуть букетики малі

Яснопільщанські школярі.

Всі жителі яснопільщани

З любов’ю й сумом дивляться на обеліск

За подвиг героїчний і безсмертний

І за життя, що втрачене навік.

Всіх наших воїнів – односельчан,

Хто довгі роки, десь у сирій землі лежить.

Усіх синів, хто впав на полі бою,

Ми всіх їхпам’ятаємо з любов’ю.

Серед них були і хлопці, молоді солдати,

Довгий час на них чекали кохані дівчата.

А іще на них чекали дружини, діти,

                                                  сестри, матері.

Могили їх розкидані у чистім полі

Десь при дорозі, десь на чужині.

А село наше визволяв

Мужній солдат, відважний син

Наш славний Федір Ковардін.

Його ім’я носить донині

Центральна вулиця села.

Він боронив село наше

Від фашистського ката,

Так і не зміг повернутись до рідної хати,

Повік лишивсь у нашім селі

                           в сирій землі лежати.

У Яснопільщині завжди його доглянута могила

І тому вважаємо ми його за свого сина.

Пройшли літа в нестримнім злеті…

І в мирний час, і  час новий

Їх подвиг героїчний і безсмертний

Лишився прикладом всій нашій зміні молодій.

Згадаймо всіх їх поіменно

І вклонимося кожному із них,

За втрачене життя й незвідане кохання

Вшануємо хвилиною мовчання.

Цього року святкують Перемогу

Разом з нами три мужні посивілі ветерани:

Яцменко І.Л., Сухань І.Р., Щербак Г.І.

Наші славні, дорогі ветерани,

Ми всі пишаємося вами,

За ваш подвиг героїчний, бойовий

Прийміть від усіх яснопільщан

Низький, доземний наш уклін.

                                                             Роєнко В. М., учитель-пенсіонер

Зима

Знов зима до нас прийшла,

Наче казка біла.

І усе покрилось снігом

Тільки де б вона ступила.

Знов з санчатами із гірки

Дітвора пливе.

Ой, замерзли вже річки,

Кожен он до них іде.

У дерев вже білі сукні,

Наче бальні платтячка.

Біля кожного двора

Та й юрбиться дітвора.

Ліплять своїх сніговиків

І зробили їх на диво всім.

Весна

Все навколо оживає,

Зеленіє, розквітає,

Навіть сонце усміхнулось,

Як весна до нас вернулась.

В цей день дерева знову молодіють

І всі пташки за них радіють.

А пташенята їхні всі

Ще більше радіють весні.

Вони пробують свій голосочок

І пісню ту чути на весь садочок.

А ще розквітли всілякі квіти –

Нашої весни маленькі діти.

І всі ці квіти, як з роси

Хоч на конкурс краси їх вези.

Уже зеленіють луги й поля

І цьому дуже радіє наша земля.

На ній ще багато зеленої краси

Й вона не оминула наші зелені ліси.

Ось вона яка весна,

Наче дівчина красна.

Літо

Літо прийшло до нас

Швидко промайнув весняний час.

Засіяло швидко сонце

Й зазирнуло в наше віконце.

Радіють всі діти,

Що є на світі,

Бо літо – тепла пора,

Тому й радіє дітвора.

Літо – сезон купання,

Тож всі забули про навчання.

Майорять кольорами річки

Й до них, як завжди, біжать діточки.

Про літо можна говорити довго,

Бо літо для кожної дитини,

Дає змогу відпочити.

Осінь

Промайнуло літо,

Птахів вже немає.

Листя налетіло –

І дерев вже сум проймає…

Ластівок вже десь стрічає

Сонечко чуже.

Вже довго дощ іде,

Дерева всі промокли.

Сховались звірі всі хто-де,

Пташки уже замовкли.

Осінь – щедра господиня,

Все у неї в лад іде.

На городі стигла диня,

Як сидить та щось пряде.

Ось вона яка ця осінь

Вся у золото вбрана,

А сама, неначе зорі,

Завжди радісна й ясна.

Наша Батьківщина – Україна

В кожної людини

Є своя Батьківщина,

Котра найдорожча,

Найпрекрасніша з держав.

Наша держава – Україна,

Яка оспівується, як пісня солов’їна.

Співуча Батьківщина наша,

З усіх держав – найкраща.

Славилась своїми козаками,

Непереможними в боях.

Вони за наше щастя й мир стояли,

У бій за волю без вагань ішли.

Для кожного Вкраїна по-своєму красива.

Її прославляє верба і калина.

З ними вона непереможна, як метеор.

Ось яка Україна – наша Батьківщина.

Альона Тригубенко, 6 клас

Осіння журба

Дерева, неначе в казці,

В осінній імлі стоять,

У небі курличуть птахи,

У вирій ключі летять.

Сонце сховалось за хмарку,

Дні все коротші стають,

Навкруг золотиста осінь –

І барви яскравіш стають.

Та серце дівоче стукоче,

Душа бринить і щуриться щораз,

Бо літо далеко тікає від нас.

Коцупіївка моя

Існують на світі села і міста,

Але найкраще з них – Коцупіївка моя.

Село надії, радості, любові,

Село добра, щастя, горя трохи.

Безкранє небо синє, наче море,

Поля пшеничні жовтії довкола.

Неначе казка в ньому ожила,

І сонце промінь сипле звисока.

Можливо існує ще краща земля

Та я люблю лише ці края – 

Моє рідне село, моя рідна земля,

Мій рідний край, батьківщина моя.

Прокоф’єва Карина, 9 клас

Вироби із природного матеріалу

Весела сімейка

Пурпурові вітрила

Букет для мами

Аленький цветочек